Міф про людей з супергнучкими суглобами

Багато хто в дитинстві зустрічав приятелів, які хвалилися гнучкістю своїх суглобів. На доказ хвалько згинав великий палець у зворотний бік так, що він міг торкнутися зап'ястя. Існує безліч міфів про людей із гіперрухомими суглобами. Їх візуалізують видатні циркові й танцювальні номери: артисти можуть "гнутися на всі боки" або ніби "не мають кісток". Насправді такі трюки не є феноменами майстерності, йдеться про надзвичайну вроджену гнучкість суглобів, яку не можна набути вправами чи розтяжками. Лікарі називають це гіпермобільністю або гіперрухливістю суглобів.

Причини гіпермобільності

Гіпермобільність суглобів – це здатність суглобів рухатися за межі нормального діапазону рухів. Існують анатомічні чинники, що обмежують рухливість суглобів: форма кісток, хрящів і зв'язок. Суглоби і кістки людини влаштовані так, щоб забезпечувати певний діапазон рухів. У цьому процесі велику роль відіграють суглобові поверхні кісток, які часто мають специфічні структури, як-от пази та гачки, що обмежують рухи та стабілізують суглоби. Однак у людей із гіперрухливістю суглобів ці обмеження можуть бути ослаблені, що дає змогу суглобам рухатися за межі нормального діапазону.

Ще однією причиною гіпермобільності суглобів є особлива структура сполучної тканини, яка робить зв'язки та сухожилля більш еластичними.

Усе це зумовлено генетичними факторами. Однією з найбільш відомих генетичних особливостей, пов'язаних із гіпермобільністю, є синдром Елерса-Данлоса (СЕД). За цього синдрому сполучна тканина стає занадто еластичною, що призводить до підвищеної гнучкості суглобів та інших симптомів.

Ще в 1940-х роках учені встановили, що гіперрухливість суглобів передається у спадок.

Також було виявлено, що гіпермобільність зменшується з віком людини. Діти мають значно більшу гнучкість, ніж їхні батьки або бабуся з дідусем. У жінок, як правило, суглоби гнучкіші, ніж у чоловіків.

Люди африканського та азіатського походження більш гнучкі, ніж європейці, що теж пов'язано з анатомічними особливостями кісток і сполучної тканини.

Ознаки та проблеми

Люди з гіпермобільністю суглобів можуть легко виконувати рухи, які для більшості людей неможливі, такі як згинання пальців назад, торкання долонями підлоги без згинання колін або складні йогічні пози.

Однак, незважаючи на зовнішні переваги, гіпермобільність може приносити значні незручності та проблеми:

·        Болі в суглобах. Надмірна гнучкість може призвести до болю в суглобах, особливо після фізичної активності.

·        Розтягнення і вивихи. Люди з гіперрухливістю більш схильні до травм, таких як розтягнення зв'язок і вивихи суглобів.

·        Стомлюваність. Стабілізація гіпермобільних суглобів вимагає більше зусиль від м'язів, що може призводити до швидкої втоми.

·        Проблеми зі шкірою. У деяких випадках (наприклад, за синдрому Елерса-Данлоса) шкіра також може бути більш еластичною і схильною до пошкоджень.

Гіпермобільність суглобів – це не стільки "дар" чи "прокляття", скільки стан, що потребує розуміння та уваги. Люди з цим станом можуть вести нормальне життя, якщо знають, як правильно керувати симптомами й уникати травм.