75 — це нові 60? Що говорять сучасні дослідження про старіння

Сучасна геронтологія дедалі частіше доходить до несподіваного висновку: старіння — це не конкретна дата в паспорті, а складний і поступовий процес, на який впливають здоров’я, спосіб життя, психологічний стан і навіть ставлення людини до власного віку.

Відразу кілька великих досліджень останніх років показують: уявлення про старість помітно змінилися — і не тільки на побутовому рівні, але й з точки зору науки.

Люди стали вважати старість більш пізнім періодом життя

У 2024 році в журналі Psychology and Aging була опублікована робота вчених з Humboldt University of Berlin, заснована на даних German Ageing Survey — одного з найбільших європейських досліджень старіння. Вчені проаналізували відповіді 14 056 осіб у віці від 40 до 100 років.

Учасникам ставили просте запитання:

«З якого віку людина стає старою?»

Виявилося, що сучасні люди «зсувають» межу старості все далі й частіше називають вік близько 74–75 років.

Дослідники пов’язують це одразу з кількома факторами:

·       збільшенням тривалості життя;

·       пізнішим виходом на пенсію;

·       кращим станом здоров’я літніх людей;

·       вищою соціальною та фізичною активністю.

При цьому особливо цікава інша закономірність: чим старшими ставали самі учасники дослідження, тим пізніше вони визначали початок старості.

Вік та «індекс крихкості»

Однак біологія старіння при цьому нікуди не зникає. В останні роки вчені активно вивчають так званий frailty index — «індекс крихкості».

Це один із сучасних способів оцінки біологічного віку організму. До нього входять десятки параметрів:

·       хронічні захворювання;

·       сила м’язів;

·       рухливість;

·       когнітивні функції;

·       рівень самостійності;

·       швидкість відновлення після хвороб і травм.

Нещодавня робота дослідників з Dalhousie University показала, що приблизно у віці 73–76 років у багатьох людей відбувається важливий біологічний перехід: швидкість накопичення вікових змін починає перевищувати здатність організму до відновлення.

Автори використовували дані майже 48 тисяч осіб із великих довготривалих досліджень старіння у США та Великій Британії. Вони аналізували не просто хвороби, а динаміку двох процесів. По-перше, появу нових «дефіцитів здоров’я», а, по-друге, здатність організму відновлюватися після них.

Вчені дійшли висновку, що приблизно після 75 років стійкість організму дійсно знижується швидше.

Але важливо розуміти: мова не йде про раптове «настання старості». Дослідження описує середні біологічні тенденції в популяції, а не долю конкретної людини.

Хронологічний і біологічний вік — не одне й те саме

Сучасна медицина все частіше підкреслює різницю між паспортним і біологічним віком.

Наприклад, стан двох людей у 75 років може радикально відрізнятися. Одна людина зберігає фізичну активність, хорошу пам'ять і самостійність, а інша стикається з вираженою слабкістю вже після 60.

Саме тому лікарі сьогодні все частіше орієнтуються не тільки на кількість років, але й на ознаки крихкості організму. Дослідження показують, що frailty index точніше передбачає ризики ускладнень, відновлення після операцій і тривалість активного життя, ніж сам вік.

Психологічне сприйняття віку теж впливає на здоров'я

Цікаво, що вплив чинять не тільки фізичні показники.

Довгострокові дані Berlin Aging Study показали: люди, які сприймають власне старіння більш позитивно, в середньому довше зберігають благополуччя і демонструють кращі показники здоров'я.

Крім того, сучасні дослідження когнітивного старіння показують, що інтелектуальна активність і постійне «навантаження» на мозок допомагають довше зберігати навички та когнітивні функції. Особливо помітно це у людей, які продовжують активно використовувати розумові здібності після 50–60 років.

Що з цього випливає

Наукові дані сьогодні говорять про важливу річ: старіння — набагато більш індивідуальний процес, ніж вважалося раніше.

Так, після 70–75 років біологічні зміни зазвичай прискорюються. Але водночас дослідження показують і інше:

·       сучасне покоління старіє пізніше;

·       багато вікових змін тісно пов’язані зі способом життя;

·       фізична активність, харчування, соціальні зв’язки та когнітивне навантаження дійсно впливають на якість і тривалість активного життя.

І, можливо, головний висновок сучасної науки про старіннязвучить досить оптимістично: вік уже давно перестав бути єдиним показником можливостей людини.